Заява Київського міського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів (КМВ ВОВ — державників) у зв’язку з активізацією антиукраїнських, антидержавницьких сил
Нещодавно з трибуни Верховної Ради України заступник голови парламентської фракції КПУ, партдепутат П. Цибенко виголосив «заяву від ветеранів» з осудом Указу Президента України В. Ющенка про посмертне надання звання Героя України Степанові Бандері — організатору збройної боротьби з московським і берлінським окупантами, які змагалися у кривавій розв’язаній ними Другій світовій війні за приєднання України до Третього рейху чи Совєцького Союзу.
Представник так званих радянських ветеранів Цибенко — як вірний яничар московського комуністичного окупанта — презентує лише ветеранів-колаборантів — поплічників кривавої тоталітарної компартії вже мертвого Союзу, саме тих «ленінців та сталінців», які вкрили могилами Україну в роки Голодомору та масових убивств. Зрозуміло, що Цибенкові жалі на «несправедливий Указ» поділяють колишні, сьогодні вже безробітні, сексоти, оперуповноважені, наглядачі політичних концтаборів, члени «трійок», які здійснювали маніакальні «ідеї» Ульянова-Леніна та Джугашвілі-Сталіна зі знищення «ворогів народу», а потім намагались відмитися від крови на ХХ та наступних з’їздах КПСС. Вони аж ніяк не можуть змиритися з фактом збройного опору найсвідомішої частини української нації, організованої в Українську Повстанську Армію. Їм і досі видається «зрадництвом» те, що, захищаючи Україну та життя свого народу, українські повстанці відповідали вогнем на вогонь катів та зрадників. Очолили боротьбу проти окупантів нині Герої України Степан Бандера та Роман Шухевич. І хоч провідник ОУН (р) Степан Бандера всю війну перебував у концтаборі Заксенхаузен, він залишався для сталінських поплічників-комуністів ворогом №?1, бо ідейно надихав українців на боротьбу за визволення України з опертям на власні сили. За наказом Хрущова він був по?бандитському вбитий совєцьким найманцем, як це вчинили комуністи із Симоном Петлюрою, Євгеном Коновальцем, Левком Ребетом та іншими борцями за незалежність. Тому українські ветерани-державники категорично відкидають прагнення комуністів відзначати лише совєцькі свята та уславлювати комуністичних військових командирів, які гнали тисячами солдатів на кулемети, щоб виконати накази тирана Сталіна. Найбільше вони боялися, щоб люди не повернули зброю проти своїх поневолювачів.
Змову Сталіна з Гітлером за переділ світу ветерани-«цибенківці» іменують «мудрим і геніальним керівництвом» учорашнього неука-семінариста Джугашвілі-Сталіна, а війну УПА проти вчорашніх «братів по крови комуністів і націонал-соціалістів» — «зрадою». Більш як піввіку комуністична пропаганда вбиває в голови людей ненависть до «українського буржуазного націоналізму», який збройно став на перешкоді винищення української та інших національностей. Попри рішення ПАРЕ, яка визначила комуністичний тоталітаризм як такий же фашизм, що й гітлерівський націонал-соціалізм, нащадки тих політичних сил, які виконували накази Леніна і Сталіна на винищення українського народу, і далі провадять свою антиукраїнську діяльність, тому їм місце — не у парламенті, а на лаві підсудних у Нюрнберзі, а вони ще й пнуться кидати в пам’ять борців за незалежність всілякий бруд. Ось кого терпить у своєму середовищі українське суспільство! Ось чому вони все ще лякають малосвідомих і необізнаних людей іменем Степана Бандери. Ось чому вони намагаються відвернути народ від військового союзу із НАТО, бо напад на одного із членів цього об’єднання означає напад на всі країни Північного оборонного альянсу. Вони бояться і ненавидять НАТО, бо знають, що вступ України до оборонного союзу назавжди покладе край зажерливості «братньої» Москви, яка надає «братерську допомогу» своїм союзникам в Україні — комуністам та малоросам-перевертням. Послужливу роль у підігріванні комуністичним «борцям за всенародне щастя» виконують сучасні претенденти на «еліту», що повиповзали з комуністичних організацій і прагнуть очолити українську націю. Саме вони намагаються «перекрити» святом Злуки найвизначнішу подію в історії України — проголошення Незалежности IV Універсалом Центральної Ради від 22 січня 1918 року, бо визнання єдиного проголошення Незалежности вимагає визначення перебування московсько-більшовицьких військ в Україні як акт окупації, що перекреслює всі «закони» окупаційної Верховної Ради УРСР, зокрема й проголошення «третьої Незалежности», як це було гарячково вчинено комуністами разом із «толерантщиками» з табору демократії, щоб за всяку ціну не допустити відновлення придушеної комуністами незалежности Української Народної Республіки.
Київське міське відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів (державників) рішуче протестує проти перебування в українському парламенті сучасних комуністів — продовжувачів злочинної «теорії і практики диктатури пролетаріату» — інструкції з масового винищення людей.
У зв’язку з цим українські ветерани-державники заявляють, що:
1) визнають єдине проголошення незалежности України — 22 січня 1918 року Четвертим Універсалом Центральної Ради;
2) визнають введення військ більшовицької Росії на територію незалежної України АКТОМ ОКУПАЦІЇ;
3) визначають проголошення незалежности України 24 серпня 1991 року окупаційною структурою Верховної Ради УРСР актом, який проголосив уже проголошену незалежність України і «затвердив» уже без них і всупереч ним затверджені державні символи: герб «Тризуб», блакитно-жовтий прапор та Гімн «Ще не вмерла Україна»;
4) визнає 24 серпня 1991 року як Акт другого відновлення української незалежности за умов совєцької окупації. Першим таким актом є 30 червня 1941 року у м. Львові під окупацією німецькою;
5) визнає КПСС злочинною організацію, яка забруднена кров’ю людства;
6) підтримує Укази Президента В. Ющенка про надання посмертно Степанові Бандері та Романові Шухевичу звання Героя України;
7) звертається до ветеранських національних організацій країн, що зазнали на собі радянської окупації, з проханням порушувати перед Міжнародним Судом позов проти КПСС та відгалузків цієї організації за скоєні злочини проти людства.