Ми так створені, що часто-густо забуваємо не лише своє історичне, а й культурне минуле. Те, що інші народи бережуть і передають з покоління у покоління, ми занедбуємо, викидаємо як непотріб, намагаючись якнайшвидше бігти до обіцяного найкращого майбутнього. Але ж без збереження свого минулого з усіма його надбаннями і традиціями ми ніколи не досягнемо гармонії у майбутньому. Ми втратимо свої корені і, як нічиї діти, блукатимемо у пошуках свого «я».

Але залишилися ще в Україні люди, котрі намагаються не лише зберегти, а й донести до нинішнього покоління культурне надбання минулого. Саме завдяки їхнім зусиллям у середині січня в Українському Домі відкрилася виставка «Український костюм у часі і просторі». Вона є лише частиною широкого проекту «Традиції, звичаї та побут українського народу».

Цей проект уперше в Україні реалізується Міністерством культури, Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім. Тараса Шевченка та ТОВ «Продедекс» з серпня 2004 року. Його мета — привернути увагу держави й суспільства до проблем збереження та відтворення надбань нашої культури, щоб вони стали частиною нашого духовного і матеріального буття не лише сьогодні, а й у майбутньому, були предметом гордости нашого народу, візитною карткою країни у світі.

У реалізації нинішнього проекту взяли участь понад 300 фахівців не лише з України, а й Польщі, Росії, Білоруси, Литви, Молдови, Естонії.

У рамках такого проекту були проведені соціологічні дослідження, які мали визначити рівень знань наших співвітчизників про духовну та культурну спадщину свого народу. Завдяки таким дослідженням з’ясувалося, що рівень обізнаности наших співгромадян у регіонах різний. Так, найвищим він був у західних регіонах і найнижчим — у східних. Також було з’ясовано, що близько 90% молоді по всій Україні хочуть знати свою духовну спадщину.

У межах реалізації проекту у грудні 2004 року було проведено Міжнародну наукову конференцію «Український костюм у часі і просторі», в роботі якої взяли участь понад 80 представників не лише України, а й діаспори. Також завдяки проекту були проведені покази кращих зразків національного вбрання з музейних та приватних колекцій, які продемонстрували єдність і водночас відмінність національного вбрання по регіонах України. Згодом уперше в Україні була видана збірка з п’яти мультимедійних альбомів, що системно і всебічно висвітлює духовні надбання нашого народу. У збірці представлені: «Українська сімейна обрядовість: весілля», «Архітектура України», «Українське вбрання», «Знаки і символи української культури», «Святковий календар українців».

Здобутки проекту були презентовані на міжнародному тижні культури «Пан-Європейський освітній проект» наприкінці минулого року й викликали захоплення у делегатів від різних країн Європи.

Частиною такого проекту є виставка народного вбрання «Український костюм у часі і просторі», що була проведена за сприяння Державного управління справами, Палацу мистецтв «Український Дім» та Львівського товариства у Києві, Музею народної архітектури та побуту НАН України.

Виставка вражає не лише розмаїттям неповторного національного вбрання з різних куточків нашої країни, а й живописними рушниками роботи вітчизняних майстринь. Але найбільше захоплення викликають невеличкі ляльки, вбрані у національні костюми. Кожна з них вбрана в ошатний національний костюм того чи того регіону України. Є тут як святкове, так і побутове вбрання. І кожна (навіть найменша) деталь костюма відтворена на ляльці. Тут — і віночки зі стрічками, і разки з дукатів, і маленькі чобітки, і розшиті сорочки та корсети, і навіть малесенькі кошик та прядка. До того ж обличчя кожної ляльки відрізняється від інших. Одна — усміхнена та весела, інша — зажурена чи заклопотана. Окрім того, на виставці представлені ляльки з ниток, теж у національному вбранні.

Така виставка ляльок — це підсумок спільної творчої діяльности художника-скульптора іграшок із 40-річним стажем роботи пані Ядвіги Василевської і творчої майстерні майстра народного мистецтва з шитва Юрія Мельничука — заступника директора Центру «Український костюм». На виставці демонструються твори з приватних зібрань Наталії Яресько, Ігоря Фіглюса (ляльки — манекени з ниток) та Ольги Атаманенко, Юрія Мельничука (ляльки — українські жіночі типажі).

Окрім автентичних оригінальних експонатів народного вбрання та ляльок, на виставці вперше в Києві демонструвалися зразки українського військового однострою першої половини ХХ століття (авторський проект Богуслава Любіва зі Львова).

Незважаючи на те, що в Україні протягом століть досягнення традиційної культури не тільки не захищалися, а навпаки — знищувалися і, на жаль, за роки Незалежности Українська держава не вжила належних заходів для збереження, відтворення досягнень національної культури українського народу, ми все ж пам’ятаємо свої корені. Хоч по крихті, але зберігаємо та передаємо з покоління у покоління народні звичаї, традиції та костюми. Саме завдяки цьому й стало можливим реалізувати проект «Традиції, звичаї та побут українського народу» та відкрити виставку «Український костюм у часі і просторі». Тож збережімо те, що маємо. Адже наше майбутнє уповні залежить від збереження досягнень нашого минулого.